Різдвяний привіт

«Слово сталось тілом і оселилось між нами» (Йо. 1,14)

Знову маленький Ісус громадить нас, усіх християн, навколо своїх ясел. Він, «крихітний» Бог, для нас стався обмеженим: і місцем, і часом, і всіма людськими немочами, крім гріха. Тиха, Вифлеємська ніч, у якій народився Бог – це найпрекрасніший спосіб діалогу Бога з людством. Тому, що Бог багаторазово промовляв до людей (див. Євр. 1,1-2). Найпрекрасніший спосіб комунікації Бога – це Його Тіло, бо «прийняв тіло від Святого Духа і Марії Діви» (символ віри). Цей Бог має своє прекрасне ім’я – Λογός LOGOS – слово. Ісус Христос є Словом Отця до нас. То Слово 2010 років тому зодягнулось в нашу людську природу, в тіло, і ми бачили Його (див. Йо. 1,14), а покровитель нашої парафії – св. Петро скаже: і Його «голос ми чули як сходив з неба» (див. 2 Пт. 1,18). Це пречудне таїнство відкривається очам і вухам нашим; ми можемо бачити і чути Бога. В справах віри все є дуже просто. Чуємо Його голос, слухаючи святе Євангеліє, а бачимо Його в святім Причасті. Син Пренепорочної Марії не тільки дозволяє себе бачити і чути, Вифлеємська стаєнка є відкрита для кожного, можна прийти і доторкнутись до маленького Христа. Перше, що Він побачив, народившись, було зоряне небо, тоді, напевно, збудилась Його божественна свідомість, Він Бог оцих безмежних просторів, який з іншої перспективи глядить на все очима маленькими, обмеженими. Перше, що він почув – це голоса бидла, тварин. Наша мова, в порівнянні до божественної, є беканням, хрюканням, сичанням. Ісус є відкритий на світ, дарма що він Його не приймає (Йо. 1,11). Він усе життя слухає слово: свого Отця, своїх батьків, бідаків, хворих і калік. Він ще і бачить кожного. Ми теж, створивши тишу в своєму серці, слухаймо його дитячий подих, Його рух у яслах, дивімось на Його руки, очі і ноги, бо це ж Бог дає себе бачити і чути!

Христос нам народився!