Духовність Св. Клари

Її Бог є „Отцем милосердя”, джерелом всякого добра, всього, що Клара отримала, Тим, хто наповнив її Святим Духом. Досвідчивши доброти і лагідності Отця, Клара бачить Бога як Особу, котра дозволяє доторкнутися себе, прославляти і любити – особливо в Своєму Сині. Її Христос є Тим, хто „хоче появитися в світі погордженим, потребуючим і убогим, щоб люди потребуючі, убогі і спраг нені небесних потрав сталися в Ньому багаті, здобуваючи Царство Небесне”. Є Він Тим Христом, котрий помер на хресті, щоб послати нам святого Духа. Є Любов’ю, котра відреклася себе, вчинена убогою, позбавленою всілякої сили і влади, приходить для того, щоб послужити, а не щоб їй служили. Клара „бачить” ціле життя Ісуса в найглибшому убожестві: „Убогий був покладений у ясла, убогий жив у світі і нагий висів на хресті”. Власне там, Ісус є Господем, Тим, котрий „возсідає в славі на небесному троні”, котрий „і кепував і керує небом і землею”; котрий промовив і все почало існувати. Для св. Клари убожество є не тільки євангельською радою, але і заповіддю. Убожество не полягає в тому, щоб нічого не мати, але щоб жити так, як найбільш опущені суспільством люди. Убожество це відкинення всілякої влади, компромісу і успіху.

Клара вважає Святого Духа джерелом свого покликання до богопосвяченого життя. Досвідчує Його як Творця і Сторожа Божого життя. Святий Дух наповнює її радістю і веселістю, розпалює в її серці те, чого слова не виражають. Св. Франциск вважав її „невістою Святого Духа” на взір Пресвятої Богородиці, котра є абсолютним і найповнішим взірцем віруючої людини, яка настільки помістила у собі Божого Духа, що зачала Ісуса Христа – Сина Божого.

Відкритість на світ і дарування себе світові

Навіть супроти залізних церковних норм того часу щодо монахинь, Клара була дуже співчутливою і відкритою на потреби вбогих, терплячих тілом і духом. Для бідаків Асижу і околиць церква св. Дам’яна стається пристановищем, місцем надії і потіхи. Настоятелька креслить на їхніх чолах знак хреста, повертаючи їм здоров’я і мир. В материнських жестах видно любов і співчуття до родин і сімей, котрі приходять і отримують спасенні ради і зміцнення єдності роду. Спільнота з св. Дам’яна не скривається, ані перед людьми Асижу, ані перед світом, але є їхньою сторожею і теплотою.

Чуда св. Клари

В 1240 р. на місто Асиж нападають турки. Клара, маючи велику відповідальність за сестер і місто, виходить напроти солдат з Пресвятими Тайнами (Євхаристією). Бачачи відвагу сестер, турки повертаються назад, не вчиняючи нічого злого. В монастирі св. Дам’яна діються інші чуда. Половинкою хліба насичується понад 50 сестер, також невідомо як наповнився оливою пустий жбан. Коли св. Клара благословила одного разу хліби, появились на них хрестики.

Св. Клара в єдності з цілим сотворінням

Клара своїм позитивним і ясним поглядом огортає цілу природу і призначення людини, в котрих об’являється любов і доброта Бога. Пише вона: „Очевидно, що душа віруючої людини, маючи найвищу гідність серед усіх сотворінь, силою благодаті сталася важливіша ніж небеса. Якщо небо і всі сотворіння, мешкаючи в нім не можуть помістити в собі Сотворителя, тільки вірна йому душа може стати Його храмом і мешканням і це завдяки любові, якої позбавляються грішники. Свідчать про це слова Правди: (Йо 14, 23). Не має жодного сумніву, що як Богородиця носила в собі Його фізично, так і ми можемо завжди носити його духовно в своєму тілі, чистому і дівичому, коли ступатимемо його слідами, особливо покори і убожества. Можемо тоді помістити в собі Того, котрий носить у собі і тебе, і цілий світ; можем посідати Його більше, ніж будь які речі того світу, що проминають”. Як Франциск так і Клара повчає сестер, щоб після виходу з монастиря прославляли Бога за все, що створив: „Коли бачать красиві дерева, покриті квіттям і плодами, нехай славлять Бога. Також, бачачи інших людей і істот, нехай прославляють Бога. Світ є монастирем, в якому ми мешкаємо. Є він освячений через убожество Ісуса Христа, котрий звільняє нас від усякої перешкоди в зустрічі з Богом. Власне так жінки і чоловіки стаються братами і сестрами всього сотворіння.”

Свята Клара – покровителька телебачення

Папа Пій ХІІ проголосив св. Клару покровителькою телебачення. Цей факт є пов’язаний з подією із життя св. Клари. Однієї ночі, а було це на Різдво Ісусове, Клара захворіла. Не маючи сил аби йти до храму на утреню, духом переноситься до Церкви св. Дам’яна, де чує спів сестер і звук органу. Св. Клара заслужила, щоб побачити ясла Христові і навіть, щоб взяти участь у Службі Божій. Пише вона: „тілесними і духовними вухами чула всі співи і музику, які там зучали; прийняла я теж Святе Причастя!”

Св. Клара – нова жінка

Свята Клара зрозуміла, що своє жіноцтво вповні зреалізує завдяки Ісусові Христові, якого полюбила і життям і свідоцтвом. Сама Клара називала себе „рослинкою св. Франциска” від якого навчилась любити Бога і сотворіння. Своїм життям довела славну аксіому: що: „жіноцтво знаходить себе в чоловічості, а чоловічість утверджує себе в жіноцтві”. Добре життя дівчини чи жінки залежить від того, як свою почуттєвість, делікатність і любов сполучити найбільшим мужським авторитетом Богочоловіка – Ісуса Христа. Клара перша серед жінок-монахинь, котра написала Устав, котрий хоча і взорується на Уставі св. Франциска, зберігає свою оригінальність і строгість, стосовно до можливостей жінок. За святим прикладом святої Клари і пішли, і йдуть дівчата, котрі усю без решти свою людяність віддають у руки Ісуса Христа. До сьогодні є спільноти Клари, тобто ІІ Чин св. Клари.