Св. Клара з Асижу

Св. Клара з Асижу

1193-1253

Почувши про вчення св. Франциска та про його святість, Клара, ідучи за голосом своєї душі, неодноразово зустрічається з тією живою іконою Євангелії. Незвичайні хвилі отриманих благодатей просвічують і вказують життєву дорогу.В жодній із тогочасних спільнот Клара не знайде стільки запалу, скільки Франциск збудив в її серці. Прагне жити так, як Бідачина і його брати. В малій церковці у Сан Дам’яно, куди привів її св. Франциск, св. Клара відречеться від світу і стане на дорогу чистоти, убожества і послуху Христа ради.

Біографія

Свята Клара (1193-1253) – постать, котра започаткувала життя жіночої спільноти св. Франциска, яка з часом почала називатися кларисками. Клара народилася в 1193 р. у шляхетній родині, будучи однією з трьох дочок пана Favarone і пані Ortolany. Батько Клари був лицарем і дуже часто перебував поза домом. Біля 1202 р. сім’я Клари переїжджає до сусіднього міста Perugii, де перебуває до 1206 р. Після повернення до Асижу дім Клари стається „першим монастирем”. Клара багато часу посвячувала молитві, постила, допомагала бідним, прокаженим. Тринадцятилітня Клара уважно слідкувала за Божим шаленцем Євангелії, яким був Франциск Бернардоне, а також за його братами, серед яких брат Руфін був її двоюрідним братом (кузеном). В своєму молодому віці дуже бажала зустрітись з Франциском, а зустрівши і порозмовлявши, відразу зрозуміла до чого кличе її Ісус Христос. Запрагнула вести таке життя як і сам Франциск і його перші брати. В 1212 р., коли Кларі виповнилось 18 років, постановила цілковито посвятити себе Богові. Вночі з 18 на 19 березня у Вербну Неділю втікає з дому і йде до церковці Матері Божої Ангельської, де в присутності Франциска і братів, відрізає своє красиве волосся і зодягається в покаяльний одяг – габіт – на знак своєї посвяти Богові. Франциск постановляє с. Клару помістити до монастиря Sant’Angelodi Prantzo, де жили сестри бенедиктинки. Після цих подій долучається до Клари її сестра Катерина, котра прийнявши габіт змінює своє ім’я на Аґна. Згодом Францискові рішення переводить сестер до Церкви св. Дам’яна. На прохання Франциска і Єпископа св. Клара переймає обов’язок керування спільнотою. Вона піклується про усіх сестер з материнською любов’ю, особливо про тих, котрі були поза границями Італії. Клара з усіх сил старалась бути для сестер взором молитви і контемпляції, живучи з милостині, а передусім з Божого промислу. Під кінець свого життя Клара постановила написати устав для Убогих сестер, дивлячись на Устав Франциска. Клара отримала затвердження цього Уставу два дні перед своєю смертю 9 серпня 1253 р. Померла 11 серпня в оточенні сестер, тримаючи в руках написаний собою Устав. Після смерті відразу починається канонізаційний процес, який завершується проголошенням Клари святою. Пізніше папа Урбан IV проголошує св. Клару – покровителькою другого Чину св. Франциска.